позавушник

1. Медичний пристрій, який кріпиться за вушною раковиною для корекції слуху; частина слухового апарата, що містить мікрофон, підсилювач та динамік.

2. Елемент конструкції телефонної трубки або гарнітури для зв’язку, що призначений для розміщення біля вуха (на вусі).

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |