1. (у музиці) Позначення для творів, композицій або музичних систем, що не ґрунтуються на традиційній тональній організації (мажоро-мінорній системі), а використовують інші принципи побудови (наприклад, атональність, додекафонію, серійність).
2. (переносно) Те, що виходить за межі звичайного, стандартного емоційного або смислового “настрою”, що не підпорядковується загальноприйнятим правилам або шаблонам.