Древослів

Словник Української Мови

позапрохувати

[pozɑproxuʋɑtɪ] Іменник

Буква:П

Значення

  1. (діал.) Пройти, проїхати повз когось або щось, не звертаючи уваги, не зупиняючись; пропустити, минаючи.

  2. (перен., рідк.) Упустити, пропустити щось важливе, не помітити або не взяти до уваги.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. позапрохувати, р. позапрохуватів, д. позапрохуватам, з. позапрохувати, о. позапрохуватами, м. позапрохуватах, к. позапрохувати

Більше записів