Словник Української Мови
Буква
1. З’єднуватися, об’єднуватися з чимось або з кимось, утворюючи єдине ціле, гармонійну сполуку або союз.
2. Суміщатися, одночасно мати місце, співіснувати (про якості, явища, ознаки).
3. У хімії: вступати в хімічну взаємодію, утворюючи нову сполуку.
4. У техніці: з’єднуватися, стикуватися для спільної роботи або функціонування.
Приклад 1:
Побачивши її, знай , що ти почав поєднуватися з тим: “Господи, очі твої дивляться на віру”. І якщо в тобі буде ЇЇ не більше, ніж гірчичне зерня, тоді щасливо увійдеш у семистовпний дім премудрості божої й насолодишся на гірному місці високим розумом божого слова, полегшеного твоєю плоттю, навчаючись од нього самого.
— Тютюнник Григорій, “Вир”