повтікати

1. (дієслово) Розмовний варіант слова “повтікати”, що означає почати тікати масово, один за одним або всі разом; утекти гуртом, у великій кількості.

2. (дієслово) Розмовне, вживається переважно в множині (“повтікали”). Піти, віддалитися швидко, поспіхом, часто з метою уникнути чогось неприємного (наприклад, відповідальності, небезпеки).

Приклади вживання

Приклад 1:
Пани й католики шляхтичі, котрі не встигли повтікати з Чернігівщини та Лубенщини, усі наклали головами. Повстанці попалили палаци й оселі польських магнатів і знищили до останку усе їх добро.
— Нечуй-Левицький Іван, “Кайдашева сім′я”

Частина мови: t.d. () |