1. Старовинний головний убір заміжньої жінки у вигляді невисокої круглої шапочки з твердим дном і м’якими боками, часто з тканини, що звисала на потилицю, поширений в Україні до початку XX століття.
2. Рід рослин родини берізкових (Calystegia), багаторічна трав’яниста кореневищна ліана з великими білими або рожевими квітами у формі воронки; звичайна назва — повійка, березка.