повольник

1. У давньоруській та українській історії — вільна людина, яка добровільно йшла на службу до князя або іншого феодала, не будучи кріпаком або холопом; вільний воїн, найманець.

2. У переносному значенні — той, хто діє вільно, без примусу, за власним бажанням; доброволець.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |