поводок

1. Короткий ремінець, шнур або ланцюжок, за допомогою якого ведуть або тримають тварину (переважно собаку).

2. Частина вуздечки, ремінь або мотузка, що йде від вудила до рук вершника або возниці, для керування конем.

3. У рибальстві — коротка нитка або дріт, до якого кріпиться гачок або блешня; підвідок, підлесок.

4. У техніці — гнучкий елемент (ланцюг, трос, ремінь) для передачі руху або керування механізмом.

5. Рідкісне, діалектне або застаріле значення: привід, причина, підстава для якоїсь дії.

Приклади вживання

Приклад 1:
Згадайте, як ви, розповідаючи про спійману вами на доріжку щуку, казали своїм приятелям і іншому козацтву, що щука була не більша й не менша, як вісім фунтів завважки, а вже потім додавали, що щука тая перебила хвостом поводок і зірвалася, навіть не дійшовши до корми вашого дощаного човна. Отже, я мушу просити вас, друже Черепахо, скоряючися фабульним законам, везти нас на Бахтин».
— Невідомий автор, “146 Yogansen Mayk Podorozh Uchenogo Doktora Leonardo I Yogo Maybutnoyi Kokhanky Prekrasnoyi Alchesty U Slobozhansku Shveytsariyu”

Частина мови: іменник (однина) |