1. Лінгвістична характеристика слова, яка означає здатність самостійно виражати певне лексичне значення та виконувати синтаксичну функцію члена речення (підмета, присудка, додатка тощо); протилежне — неповнозначність або службовість слова.
2. У філософії та семіотиці — властивість знаку, поняття або вислову мати самостійне, завершене, конкретне значення.