Значення
-
Лінгвістична характеристика слова, яка означає здатність самостійно виражати певне лексичне значення та виконувати синтаксичну функцію члена речення (підмета, присудка, додатка тощо); протилежне — неповнозначність або службовість слова.
-
У філософії та семіотиці — властивість знаку, поняття або вислову мати самостійне, завершене, конкретне значення.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. повнозначність, р. повнозначності, д. повнозначності, з. повнозначність, о. повнозначністю, м. повнозначності, к. повнозначносте