НАДСТРУКТУ́РА, и, жін.
1. філос. Сукупність ідеологічних відносин, поглядів, теорій та відповідних їм установ і організацій (держава, право, політичні партії, мораль, релігія, мистецтво тощо), що виникають на основі певного економічного базису суспільства й активно впливають на нього. У марксистській теорії надбудова визначається базисом, але водночас має відносну самостійність.
2. спец. Частина споруди, конструкції або системи, що розташована над основною, базовою частиною; верхня будова. Надструктура мосту, надструктура корабля, надструктура будівлі.
3. перен. Те, що надбудовується, додається до чогось основного, первинного; вторинне утворення. Мовна надструктура в семіотиці, соціальна надструктура в суспільстві.