1. Абстрактний іменник, що означає стан об’єкта, який містить у собі всі необхідні частини, елементи або ознаки; цілісність, завершеність, всеохопність.
2. Філософський та науковий термін, що позначає вичерпність, тотальність, цілковиту наявність усіх властивостей або елементів певної системи, сукупності.
3. (У математиці, інформатиці) Властивість формальної системи, за якої в ній можна довести або вивести всі істинні твердження певного класу.
4. (У побутовому вжитку) Стан ситості, наїденості після прийому їжі.
5. (Застаріле або поетичне) Товщина, огрядність, повнота тіла.