Древослів

Словник Української Мови

повноправний

[poʋnoprɑʋnɪj] Прикметник

Буква:П

Значення

  1. Який має всі права, повний обсяг прав, повну свободу дій у якійсь сфері; рівноправний.

  2. Який має всі властивості, ознаки чогось, є справжнім, цілковитим представником певної категорії.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. повноправний, р. повноправного, д. повноправному, з. повноправного, о. повноправним, м. повноправнім

Більше записів