Древослів

Словник Української Мови

повноліття

[poʋnolittjɑ] Іменник

Буква:П

Значення

Вік, з настанням якого людина набуває всіх цивільних прав та обов’язків і вважається повністю дієздатною згідно із законом.
(переносно) Стан, коли людина або суспільство досягають духовної, інтелектуальної або соціальної зрілості.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. повноліття, р. повноліття, д. повноліттю, з. повноліття, о. повноліттям, м. повнолітті, к. повноліття

Більше записів