повногубий БукваП 1. Який має повні, об’ємні губи (про людину). 2. У фонетиці: такий, що утворюється з округленням губ (про звуки, голосні). Приклади вживання Відсутні Частина мови: прикментик () | ←надсіканнятезаврований→