Словник Української Мови
Буква
Якісний прикметник, утворений від слова “повний” за допомогою суфікса -ісіньк-, що виражає найвищий ступінь ознаки; цілком, абсолютно, до краю повний; переповнений.
У переносному значенні: такий, що досягнув найвищого ступеня вияву, найбільшої сили (про почуття, стан тощо).
Приклад 1:
‘-.і/’ /,/’” – ” Прийшли; стали у дворі коло ґанку – повнісінький..’ у., двір, нігде голки просунути; послали просити лакея, щоб сказав панові; обіщали навіть “на табак” лакеєві, коли швиденько панові скаже. Василь Семенович ще спав і з ліжка почув щось за гомін, за топіт.
— Білик Іван та Мирний Панас, “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”