1. Зменшувально-пестливе від прикметника «повний»; що має округлі, приємні форми, зазвичай про людину або частини тіла.
2. (переносно) Достатній, цілком наповнений чимось, що викликає відчуття задоволення або ситості.
повненький
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Наші духовні «полковники» — ось вони головніші в цьому транспорті: діловитий, далекозорий дипломат Мстислав, вельми авантюристичної вдачі, грубуватий, хамуватий з підлеглими, які перед ним тремтять, властолюбний, але з панібратським іноді жестом, інтуїтивно-їмкливий, досить талантний, кому треба й по-європейському презентативний [25], — назовні завжди чепурний, добре зодягнений, повненький, як качан, смаглявий брунет з чорними гарними очима й клинкуватою борідкою. Іноді з вигляду й виразу нагадує маленького східного деспота, і здається, що йому найкраще було б сидіти на шкірах та килимах десь у строкатому наметі, маючи на собі такий же строкатий розцяцькований халат і тюбетейку.
— Невідомий автор, “059 Liubchenko Agatangel”
Частина мови: прикментик () |