Словник Української Мови
Буква
1. Фізична властивість матеріалів, конструкцій або середовищ, що полягає в їх здатності пропускати через себе повітря під дією різниці тисків.
2. У техніці та будівництві — кількісна характеристика, що вимірює інтенсивність проходження повітряних потоків крізь огороджувальні конструкції, тканини, фільтри тощо.
Приклад 1:
Борисяка), відмічає розсипчасту структуру, легку водо- і повітропроникність, високий уміст гумусу (у зразку автора – 6,95 % горючих речовин). Уперше підкреслює, що гумус містить близько 2,5 % азоту, а в цілому ґрунт містить 0,17 % азоту і 0,12 –0,46 % Р2О5.
— Тютюнник Григорій, “Вир”