1. (мед., псих.) Який стосується періоду після загострення шизофренії, характеризується наявністю резидуальних (залишкових) симптомів, таких як зниження емоційної реактивності, соціальна пасивність, збіднення мови та мислення, при загальному ослабленні психотичних проявів.
2. (перен.) Який має риси, асоціативні зі станом після важкого психічного розладу або екзистенційної кризи; що відображає емоційну спустошеність, втрату зв’язку з реальністю або розмитість мислення як наслідок пережитого травматичного досвіду.