Словник Української Мови
Буква
1. Середній за обсягом епічний прозовий твір, в якому розповідь зосереджена на долі одного героя або невеликої групи персонажів, а події часто подаються в їхній хронологічній послідовності.
2. У давньоруській літературі — історичне або літературне оповідання, хронікальний запис (наприклад, “Повість минулих літ”).
Приклад 1:
Напишеш повість: вечори пахучі, задума вільх, дахів багровий пояс. 2 квітня 1935 Захід Над лугом хмари кучеряві, як вівці, що пасе їх місяць.
— Невідомий автор, “152 Zieliena Ievanghieliia Antonich Boghdan Ighor”
Приклад 2:
повість київ ВИДАВНИЦТВО ХУДОЖНЬОЇ ЛІТЕРАТУРИ „ДНІПРО” 1980 УІ H59 Ілюстрації Анатолія Базилевича © Ілюстрації, видавництво «Дніпро», 1980 р. I Недалеко од Богуслава, коло Росі, в довгому покрученому яру розкинулось село Семигори. Яр в’ється гадюкою між крутими горами, між зеленими терасами; од яру на всі боки розбіглись, неначе гілки дерева, глибокі рукави й поховались десь далеко в густих лісах.
— Нечуй-Левицький Іван, “Кайдашева сім′я”
Приклад 3:
Найвидатнішою літературною пам’яткою доби Пізнього Царства вважається повість про царевича XIX династії Сатні-Хемуасе, який з плином часу перетворився на літературного героя. У цьому творі переважає дидактична основа (стародавні єгиптяни взагалі були схильні до моралізаторства).
— Невідомий автор, “003 %91%92%8E%90 %9F %91%92%80%90%8E%84%80%82%8D%9C%8E%83%8E %91%95%8E%84%93 %8E.%8F. %8A%E0%A8%A6%A0%Ad %A2%E1%Ec%Aa%A8%A9 %8A%A8 %A2 %8B%A8%A1 %A4%Ec, 2002. 592 %E1. Isbn 966 06 0245 6”