повір’я

1. Усталена, переважно ірраціональна, віра в реальність надприродних зв’язків між явищами, предметами чи діями, що передається з покоління в покоління і часто лежить в основі звичаїв та обрядів; сукупність таких уявлень.

2. Конкретне положення, твердження, в яке існує така віра; окремий елемент народної міфології.

Приклади вживання

Приклад 1:
Ві дчувай же, що мудрих дум дичина полягає в тому, що вона віддалена від бродячих по вулицях і торжищах дріжджів світського повір’я. 1 куди швидше зустрінешся на вулицях з глинкою, ніж з алмазом.
— Тютюнник Григорій, “Вир”

Частина мови: іменник (однина) |