повіддя

1. Власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області, у складі Калуського району.

2. (рідко, заст.) Місцевість, де протікає річка або є джерело; водяниста місцина.

Приклади вживання

Приклад 1:
У нього затремтіли ноги, заходили в стременах, руки випустили повіддя, але він знову підхопив їх. Відтак їх у нього взяв Олелько.
— Франко Іван, “Мойсей”

Приклад 2:
Він підібрав повіддя, торкнув острогами коня й покрикнув: — За мною, панове! … VI — А що, хлопці, чи повкладали усіх воріженьків спати?
— Невідомий автор, “103 Obloha Bushi Bohdan Khmelnytskyi”

Частина мови: іменник (однина) |