1. (дієслово, термін) У будівництві та архітектурі: завершувати будівлю, споруду або її частину влаштуванням верхньої конструкції, покриття, даху або завершальної деталі (наприклад, купола, шпиля).
2. (дієслово, переносне значення) Завершувати якусь велику, значну справу або процес; надавати чомусь цілісного, завершеного вигляду.