поука [poukɑ] Іменник Буква:П ЗначенняПравопис Значення Настанова, повчання, мораль, яку можна винести з певної події, історії чи чийогось досвіду; висновок, що має виховне значення. (застаріле) Повчання, навчання, інструктаж як процес; урок, лекція. (у релігійному контексті) Проповідь, повчальне слово, настанова морально-етичного чи духовного змісту. Правопис та відмінювання Граматичні форми: н. поук, р. поука, д. поукові, з. поука, о. поуком, м. поукові, к. поуку ←поукісний поузгоджуватися→