1. Застаріла назва залізничного потяга, що вживалася в українській мові на початку XX століття.
2. У сучасній мові — рідкісний поетичний синонім або метафора для позначення потяга, часто з відтінком важкості, масивності або повільного руху.
потязь
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Ну, наприклад: магала — частина передмістя; потязь — довгі смуги води після повені у заплаві; проростень — те, що проростає; відгулень — домашній кінь, що пристав до табуну диких коней; охляп — недбало, сяк-так, як-небудь; вербляний — самий початок весни, коли цвітуть верби; безматень — рід бджіл без матки; свічадо — дзеркало; вістун — віщун; джерегелі — жіночі коси, дрібно заплетені й укладені вінком на голові; крин — орнамент у вигляді трипелюсткової квітки лілії. У вірші «Кошмар» виникає слово «крин» як тужливий спогад про матір: …не розлучила матір з сином і невблаганна люта смерть, і він розцвів над нею крином, любов’ю сповнений ущерть… Уводив до обігу турецькі слова — аркан, ятаган, мечеть, хан, шайтан й ін.
— Самчук Улас, “Марія”
Частина мови: іменник (однина) |