Словник Української Мови
Буква
1. Надати чомусь офіційного статусу, закріпити юридично або документально; засвідчити, затвердити.
2. Своєю дією, свідченням або наявними фактами довести істинність, правильність чогось; підтвердити.
3. Зробити міцнішим, стійкішим; укріпити, зміцнити (перев. про почуття, переконання).
Приклад 1:
Автор трактату лише може це знов і знов потвердити і додати, що якось літом, десь під кінець Великого і на початку Більшого Застою він сам власноруч но тримав за ногу пер еможця поета у затоці Чорторию, коли той пірнув у погоню за раком на відчайдушну глибину Бистрина зно сила його прудке тіло у Простір, але автор трактату «Приручення скла» міцно тримав його за одну ногу з берега, прив’язавшись до якоїсь столітньої верби і зазнаючи такого відчуття, ніби в його руках випручується жилава нога лотоса, пориваючись у прірву Часу.. Тоді, в той момент, поет уже наздоганяв на дні рака з голи – ми руками, лише зі шкіряною торбиною в зубах. А уявляєте, що може рак?
— Зеров Микола, “Камена”