Словник Української Мови
Буква
1. Розрізати тушу забитої тварини або птиці на частини, розділяючи її за суглобами та кістками для подальшого використання (приготування їжі, зберігання).
2. Розбирати, розчленовувати щось ціле на складові частини; розбирати на деталі (часто про механізми, пристрої).
3. Розграбувати, пограбувати дочиста, забрати все цінне; розорити.
4. Розтратити, витратити марно, безглуздо (часто про гроші, статки).
Приклад 1:
Пішли латинцїв потрошити; Рутульців шпиговать, кришити, Та ба! Як Турна б нам достать.
— Самчук Улас, “Марія”
Приклад 2:
Потрошити стародавні могили європейцям допомагали місцеві феллахи — спершу заради ароматичної смоли —муміє, яка вважалася панацеєю від усіх недугів, а згодом для підпільної торгівлі папірусами. Основні археологічні відкриття в Єгипті було зроблено в другій половині XIX ст.
— Невідомий автор, “003 %91%92%8E%90 %9F %91%92%80%90%8E%84%80%82%8D%9C%8E%83%8E %91%95%8E%84%93 %8E.%8F. %8A%E0%A8%A6%A0%Ad %A2%E1%Ec%Aa%A8%A9 %8A%A8 %A2 %8B%A8%A1 %A4%Ec, 2002. 592 %E1. Isbn 966 06 0245 6”