Словник Української Мови
Буква
1. Теплокровна крилата хребетна тварина з пір’ям, дзьобом, яка зазвичай вміє літати, розмножується, відкладаючи яйця, і належить до класу Aves.
2. Перен. про людину, яка відрізняється легкістю, свободуватим, незалежним характером або поведінкою (часто у стійких виразах, як-от “вільна птиця”, “птаха божа”).
3. Розм. або жарт. Про людину, перев. жінку або дівчину (часто з означенням, що вказує на характер або ставлення).
Приклад 1:
В Мелашки так закидалось серце, як птиця тріпається крилами в густому гіллі. — Наша хата край села в яру, на Западинцях, — сказала вона дуже тихо й зовсім спустила вії на щоки.
— Нечуй-Левицький Іван, “Кайдашева сім′я”
Приклад 2:
Їй снилося, неначе з туманів вилітає велика сіра сереброкрила птиця і що та птиця і є вона — сама прекрасна Альчеста. Їй треба летіти далеко-далеко за бір, що його верхів’я, мов чорні нагострені леза, мов мільйони мечів, стремлять у зеленаве небо удосвіта.
— Невідомий автор, “146 Yogansen Mayk Podorozh Uchenogo Doktora Leonardo I Yogo Maybutnoyi Kokhanky Prekrasnoyi Alchesty U Slobozhansku Shveytsariyu”