Значення
-
Теплокровна крилата хребетна тварина з пір’ям, дзьобом, яка зазвичай вміє літати, розмножується, відкладаючи яйця, і належить до класу Aves.
-
Перен. про людину, яка відрізняється легкістю, свободуватим, незалежним характером або поведінкою (часто у стійких виразах, як-от “вільна птиця”, “птаха божа”).
-
Розм. або жарт. Про людину, перев. жінку або дівчину (часто з означенням, що вказує на характер або ставлення).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
р. птиці, д. птиці, з. птицю, о. птицею, м. птиці, к. птице
Походження слова (Етимологія)
Слово ‘птиця’ походить від праслов’янського *pъtica, яке є похідним утворенням від *pъta ‘птах’. Це слово має відповідники в багатьох слов’янських мовах: російській, болгарській, македонській, сербохорватській, словенській та староцерковнослов’янській. В українській мові від нього утворені численні похідні, як-от ‘пташник’, ‘птахолов’, ‘пташеня’ тощо.