потріскати

1. (про предмети з твердої матерії) Утворити на поверхні мережу тонких глибоких щілин, подрібнитися від удару, тиску, різкої зміни температури тощо; розтріскатися.

2. (перен., розм.) Покритися зморшками, втратити гладкість (про шкіру, губи).

3. (перен., розм.) Почати сильно тріщати, видавати тріск (про звук).

Приклади вживання

Приклад 1:
Коли б не ті срібні окови, дерев’яні обручки легко могли би потріскати і вся одноцілість ланцюга пропала би. Так само, якби не наші святі громадські установи, то й уся громада пропала би.
— Невідомий автор, “198 Zakhar Bierkut Ivan Iakovich Franko”

Частина мови: дієслово () |