1. Той, що потопає, занурюється у рідину (переважно у воду) та гине від нестачі повітря.
2. (Переносне значення) Той, хто опиняється у складних, безвихідних обставинах, зазнає краху або руйнування.
Словник Української Мови
Буква
1. Той, що потопає, занурюється у рідину (переважно у воду) та гине від нестачі повітря.
2. (Переносне значення) Той, хто опиняється у складних, безвихідних обставинах, зазнає краху або руйнування.
Приклад 1:
Приходько схопився за пропозицію, як потопаючий за соломинку, і тремтячим голосом заходився оповідати далі недокінчену вчора повість про інший світ, рятуючись втечею геть у той інший світ, в історію чарівної жінки — мадам Боварі. А за ним кинулися всі туди ж, як до порятунку.
— Невідомий автор, “013 Bagryanyy Ivan Sad Getsymanskyy”