Словник Української Мови
Буква
1. (у спеціальному вжитку, переважно в історичних джерелах або генеалогії) такий, що переходить від предків до нащадків, спадковий; стосовний до роду, покоління.
2. (заст., рідк.) той, що належить до нащадків, походженням від певних предків; родовит.
Приклад 1:
— «Потомствений, почотний», з діда-прадіда селянин! Панна Ольга раптом визволила з-під хустки руку й незручно, але рвучко-весело простягла її докторові.
— Винниченко Володимир, “Записки кирпатого Мефістофеля”
Приклад 2:
Потомствений пролетарiй? Нi за якi коврижки!
— Невідомий автор, “187 Sini Ietiudi Mikola Khvil Ovii”