Словник Української Мови
Буква
1. (про світло, проміння, блиск тощо) ослаблений, менш яскравий, ніж зазвичай; тьмяний, затьмарений.
2. (переносно, про колір, тон, відтінок) невиразний, приглушений, млявий.
3. (переносно, про почуття, сприйняття, стан) втративший силу, ясність; пригнічений, засмучений.
Приклад 1:
І все, що я мав, що ледь проглядало, мов замок, потьмарений в завісах дощів, змаліло, і враз ранковий туман провулки закутав аж по карнизи будинків, сховавши від ока і листя, яке опадало, і цинкові відра зі сміттям, і сірі машини, накриті брезентом; і ледве доніс цей запах ялин і глибоких озер, що лиш у долонях твоїх лишився, як спогад про вічність.
— Невідомий автор, “098 Mogilnii Attila Kiyivski Konturi”