Словник Української Мови
Буква
1. Світло, що випромінюється якимось джерелом і поширюється у вигляді окремих променів; промені світла, що розходяться від одного джерела.
2. Потік енергії у вигляді частинок або електромагнітних хвиль, що випромінюється чимось (наприклад, сонячне проміння, теплове проміння, радіоактивне проміння).
3. (переносне значення) Прояв, відблиск, ознака чогось яскравого, доброго, радісного (наприклад, проміння щастя, проміння надії).
Приклад 1:
Заходить ніч увита з клоччя сну, що від проміння тонше, зір цвяхами прибита до землі, де плещуть аж до рана останні солов’ї, що миють крила у сходячім сонці. В зорі рожевих пальцях карта смутку затремтить і в’яне.
— Невідомий автор, “152 Zieliena Ievanghieliia Antonich Boghdan Ighor”
Приклад 2:
Оксамитні тони мінорної мелодії голубили його серце, гріли, немов тепле сонячне проміння, обвівали, немов легке весняне повітря, пестили, немов пахуча квіточка-фіалочка. Dammi aneor, Dammi aneor, Contemplar il tuo viso, — жалісно благали струни.
— Тютюнник Григорій, “Вир”