потемніти

Приклад 1:
так ми про це говоримо аби ще більше втомитись потемніти попоночіти — наші лопати ондечки вже ледве блищать… НАШІ РОЗМОВИ опустив день золотисті шати в знемозі… не роздягаючись п’януватий я ліг на підлозі… вечір корону в вікно засвітив — холод дмухнув загасив… заточився світла престол в присмерковій млі… хтось нахилився і тихо зітхнув рукою провів наді мною серпанком укрив… 150 ОДИН ІЗ один із нас… він мовчить намагається збагнути що означає ця зупинка (його ж запитали) і тоді бачить відвідувача (себе самого) і довгий коридор з нішами аби відвідувач міг одступити коли несуть хреста.. відвідувач щось говорить про кінцеву мету — водить рукою убік і вгору і глянувши на годинник вибачається: він може не встигнути в одсвітах муру… один із нас… прощатись тяжко та ще тяжчіше — не прощатись не прощатись — це нікого не ані в серці ані в душі… пісок тебе любить та що з того пісок не має тіні де ж він? він скрізь… МУЗИКА ДЛЯ КОРАБЛІВ ось і цей корабель відчалює… зараз поставлять платівку., так і є… то наша музика ми з берегової глини виліпили платівку і кинули їм за прощанням вони й не помітили… 152 хтось грає… точить звук до глибини і коли вона має вже розтектися — золотиста скрипка зринає вивільняючи тишу… там на дні тільки те що найтонше тонше за воду і холод те що кістки залишає біліти те що позбавлене змісту через безмірність поглиблення… СІТЬ я надто довго був самим собою… не через якісь сумніви а через те що все на світі має бути саме собою і не помітив як одна петля заплуталась і затягла іншу — вузол в тому місці потемнів поважчав і тепер тягне всю сіть мого життя… 153 хоч ви і кажете що маєте птаха ми не можемо зустрітись і скажете ви: птах ось але ми не можемо зустрітись хоч ви і маєте птаха бо маєте птаха а не знаєте в кого спитати: де твій птах?
— Тютюнник Григорій, “Вир”