Словник Української Мови
Буква
1. Стан атмосфери в певному місці та в певний час, що характеризується температурою, вологістю, хмарністю, силою та напрямом вітру, атмосферними опадами та іншими метеорологічними елементами.
2. (перен., розм.) Настрій, душевний стан людини; атмосфера у взаєминах між людьми.
3. (заст.) Добра, ясна година; сприятливий час для чого-небудь, нагода.
Приклад 1:
У міру розсіювання туману (надалі погода була сонячною) Респондент набував певних типових для себе ознак (блукання вишкіру, протирання окулярів, інше). Під час запропонованого учасникам танцю (релятивізм гріхів і чеснот) Респондента було запрошено Гординею- Смиренням (Txss).
— Андрухович Юрій, “Перверзія”
Приклад 2:
Погода і справді була не найвдалішою для гонитви: потужний вітрисько з гір, можливо, містраль, розбиваючись об мармурові стіни палаців, завихрювався в каналі, ніби в каньйоні. Брудні солонуваті бризки падали на мене звідусіль, і навіть окуляри мої стікали водою.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”