потайник

1. Таємна, прихована від очей порожнина або схованка в предметах меблів, стінах, одязі тощо, призначена для зберігання цінних або секретних речей.

2. Застаріла назва для таємного, потаємного ходу або приміщення (наприклад, у замку, монастирі).

3. Переносно: людина, яка щось ретельно приховує, таїть від інших; той, хто діє потаємно.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |