Словник Української Мови
Буква
1. Процес або результат набуття синього кольору, зміна кольору на синій або синюватий.
2. У медицині — синюшне забарвлення шкіри та слизових оболонок (ціаноз), що виникає через підвищення вмісту відновленого гемоглобіну в крові при порушенні оксигенації.
3. Місце на тілі (на шкірі), що набуло синього кольору, зазвичай внаслідок ушкодження (синяк, гематома) або обмороження.
Приклад 1:
Однак прошу не забувати при цьому, що коефіцієнт причетності помідорів до посиніння крайньої плоті аж ніяк не можна порівнювати з початком важкого діялогу щодо врегулювання зовнішнього кров’яного тиску на підводну іриґаційну систему координат навколишнього середовища. Таким чином, може мо з усією сміливістю зробити перше далекосяжне узагаль нення: наявність у кишенях плаща черепашачих яєць не обов’язково призводить до погіршення як самих кольорових снів, так і їхніх речових доказів!..
— Андрухович Юрій, “Перверзія”