АНАБАЗИ́Н, -у, чол. 1. Отруйна речовина, алкалоїд, що міститься в листі та стеблах деяких рослин родини пасльонових (зокрема, у єжоголовнику звичайному); за хімічною будовою та фізіологічною дією близький до нікотину. Використовується як інсектицид для боротьби зі шкідниками сільськогосподарських культур.
2. хім. Органічна сполука, гетероциклічний алкалоїд піридинового ряду; безбарвна масляниста рідина з різким запахом, добре розчинна у воді та органічних розчинниках.