посилання

1. Дія за значенням дієслова «посилати»; надсилання когось або чогось кудись з певною метою.

2. Вказівка на джерело інформації, літературу, документ тощо, з якого щось запозичено або на який треба звернути увагу; бібліографічна примітка.

3. У комп’ютерних технологіях та інтернеті — гіперпосилання, спеціально оформлений елемент веб-сторінки або документа, клік на який перенаправляє користувача до іншого фрагменту тексту, файлу або веб-ресурсу.

4. Застаріле: заслання як вид покарання, примусове відправлення у віддалене місце на проживання або на каторжні роботи.

Приклади вживання

Приклад 1:
А все загалом — і жонглювання дзвінким словом, і сальто-мортале думок, і… стилістично-архітектонічні, і дешевенький, давно нам відомий бляшаний патос, і посилання з перших же рядків на пріорітет Маяковського, а в останніх на Хлєбнікова, — все свідчить про незжите замилування російським футуризмом і намагання нав’язати саме звідти традицію, про нездорове трюкацтво, циркацтво. Може, за цим криється ще щось і поважніше.
— Невідомий автор, “059 Liubchenko Agatangel”

Приклад 2:
Посилання на Авакума, який вважається автором однієї з книг “Старого завіту”, пов’язане з основною Ідеєю даного твору, лейтмотивом якого є заклик до самопізнання. Книга Авакума починається словами, які так часто по вторяються Сковородою: “На сторожі моїй стану…” j 3 Німецька колонія поблизу міста Острогозька.
— Тютюнник Григорій, “Вир”

Приклад 3:
Н. Мілютенко коментує цю знахідку так: “Служби Володимиру в У ставі немає, але якщо є посилання на житіє, то уставщик або писар XII ст. його знали, і список був у бібліотеці.
— Жиленко Ірина, “Євангеліє від ластівки”

Частина мови: іменник (однина) |