Словник Української Мови
Буква
1. Невеликі товариські збори, зазвичай у домашній обстановці, для спілкування, розваги або спільного проведення часу; вечорниці.
2. Назва традиційних українських вечорниць, що мали певний ритуальний характер і супроводжувалися співами, іграми, розповідями тощо.
Приклад 1:
Відчуття тривоги й відірваности від рідної землі об’єднувало всіх наших земляків, які приходили до нас «на печену картоплю» — так називалися посиденьки, що регулярно відбувалися в нас тієї першої башкирської зими. У духовці великої пічки, котра обігрівала нашу кімнату, батько пік дорогоцінну чернігівську картоплю, мішок якої вдалося вивезти з дому.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”