Словник Української Мови
Буква
1. Той, хто присвятив себе служінню Богові, релігійним обрядам або духовному життю; чернець, священнослужитель.
2. Той, хто глибоко захоплений якоюсь справою, ідеєю або наукою, віддає їй усі свої сили та знання.
3. У переносному значенні: той, хто допущений до якихось таємних знань, секретів або обрядів; обізнана, довірена особа.
Приклад 1:
Коли це Вересай, котрий не чув про «Corpus inscriptionum slavicarum» і не був посвячений в секрети археологічної дипломатії, виголосив фразу пісні, котра по-козацькому зачіпала Польщу.
— Невідомий автор, “171 Avstro Rus Ki Spomini 1867 187 Mikhailo Draghomanov”
Приклад 2:
Тарас Шевченко ще в будинку Волховської був посвячений у мочимордії. Він там у перший же день пройшов весь курс цієї премудрої науки.
— Тютюнник Григорій, “Вир”