посвоячення

1. (лінгв.) Процес або результат утворення споріднених слів (похідних) від одного кореня шляхом додавання різних префіксів, суфіксів, постфіксів тощо; словотворча парадигма.

2. (перен., рідко) Набуття ознак, властивостей, що роблять щось або когось близьким, своїм; процес освоєння чи звикання.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |