посвоячення

[posʋojɑt͡ʃɛnnjɑ] Іменник

Буква:П

Значення

  1. (лінгв.) Процес або результат утворення споріднених слів (похідних) від одного кореня шляхом додавання різних префіксів, суфіксів, постфіксів тощо; словотворча парадигма.

  2. (перен., рідко) Набуття ознак, властивостей, що роблять щось або когось близьким, своїм; процес освоєння чи звикання.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. посвоячення, р. посвоячення, д. посвояченню, з. посвоячення, о. посвояченням, м. посвояченні, к. посвоячення

Більше записів