1. Власна назва філософсько-педагогічного вчення, заснованого українським мислителем Григорієм Сковородою, яке акцентує на самопізнанні, внутрішній роботі над собою та руху до моральної досконалості шляхом усвідомлення своєї «спорідненої праці».
2. У ширшому сенсі — життєва позиція або спосіб мислення, що ґрунтується на ідеях Г. С. Сковороди, зокрема на пошуку істини в собі, відмові від марних зовнішніх благ і прагненні до духовної гармонії.