Древослів

Словник Української Мови

постулюючий

[postuljujut͡ʃɪj] Прикметник

Буква:П

Значення

  1. Який постулює, тобто приймає певне твердження (постулат) за вихідну, бездоказову, але очевидну або умовно прийняту істину; той, що висуває постулат.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. постулюючий, р. постулюючого, д. постулюючому, з. постулюючого, о. постулюючим, м. постулюючім

Більше записів