поставник

1. У церковній архітектурі та іконописі — вертикальна дерев’яна балка або стовп, що є частиною іконостасу, між якими розміщуються ікони; також — вертикальна частина царських врат.

2. У будівництві та столярній справі — вертикальна несучої конструкція (стовп, брус), що підтримує перекриття, полиці, дах тощо; стійка, підпора.

3. Заст. або діал. Той, хто щось поставляє, постачає; постачальник.

Приклади вживання

Приклад 1:
Над о. Гервасієм вже правило аж чотири попи, всі в чорних ризах: в головах йому поставник горів, а зараз під образом вінок висів: жнива були ранні, — вчора обжинки справляли, жито дожали, і покійний запрошував женців ще й на той рік. На вікні требник лежав з хрестом, в патрахиль замотаний.
— Тютюнник Григорій, “Вир”

Частина мови: іменник (однина) |