поспит

[pospɪt] Іменник

Буква:П

Значення

  1. (від лат. pospyt — «підсипка») — у західноукраїнських говірках, зокрема гуцульських, та в історичних текстах: посів, сівба, засіяна земля; також врожай зернових.

  2. (від лат. pospyt — «підсипка») — у гуцульській кухні: страва з кукурудзяного борошна, заварена окропом або молоком, густа каша (частіше солона), яку їли з сиром, шкварками або маслом; аналог мамалиги чи кулеші.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. поспит, р. поспиту, д. поспитові, з. поспит, о. поспитом, м. поспиті, к. поспите

Більше записів