АНІЛІ́Н, -у, чол. Органічна сполука, безбарвна отруйна рідина зі слабким специфічним запахом, яка окислюється на повітрі, набуваючи темно-бурого кольору; є вихідною сировиною для виробництва барвників, лікарських препаратів, вибухових речовин тощо.
анілін
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Але вони камінні й математичні, почуваєш, що в них усе ж таки не вода, а Н 2 О, а колір її не небо, а анілін, і що все це зробили невтомні кубісти для епатації американських мільйонерів. Оці озера не такі.
— Невідомий автор, “146 Yogansen Mayk Podorozh Uchenogo Doktora Leonardo I Yogo Maybutnoyi Kokhanky Prekrasnoyi Alchesty U Slobozhansku Shveytsariyu”
Частина мови: іменник (однина) |