послужливість

1. Властивість за значенням прикметникапослужливий“; схильність до надмірної уваги, готовності виконувати чиїсь доручення або бажання, часто з метою отримання вигоди або визнання.

2. Поведінка або вчинки, що виражають таку схильність; заїкуватість, улесливість.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |