Словник Української Мови
Буква
1. Жінка, яка проходить випробування в монастирі перед прийняттям чернечого постригу, виконуючи різні роботи та послухи і вивчаючи монастирський устав.
2. У широкому розумінні — покірна, слухняна жінка або дівчина, яка беззаперечно виконує чиїсь накази чи волю.
Приклад 1:
Петро задер голову і вже розкрив рота, як побачив: послушниця-вартова, на мурі стоячи, спала, бо ластівки шугали біля самого її лиця. У заширокій і задовгій, як для неї, рясо-форі вона тулила вві сні до грудей рушницю, боком спиралася на гармату, напівзаплющеними очима дивилася кудись на пущу й, видно було, нічого крізь сон не бачила.
— Куліш Микола, “Мина Мазайло”