Древослів

Словник Української Мови

послушка

[posluʃkɑ] Іменник

Буква:П

Значення

  1. Жіночий монаший обітник у православ’ї та греко-католицизмі, який приймається перед постригом у черниці.

  2. Жінка або дівчина, яка живе в монастирі та готується до прийняття чернечого постригу, виконуючи певні правила та послухи.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. послушко, р. послушка, д. послушкові, з. послушко, о. послушком, м. послушкові, к. послушко

Більше записів