посланниця

1. Жінка, яку наділено дорученням передати щось (повідомлення, дарунок тощо) або виконати певне завдання; представниця, делегатка.

2. Жінка, яка є носійкою, провісницею якихось ідей, поглядів, почуттів.

3. У релігійному контексті: жінка, наділена, на думку віруючих, божественною місією нести певну віру, істину або відкриття; пророчиця.

4. Застаріле значення: дружина посла (дипломатичного представника).

Приклади вживання

Приклад 1:
Ось же тобі одна посланниця летить іЗКовчега: “І повернулася до нього голубка над вечір, і малач гілку маслинову з листям в устах своїх”.
— Тютюнник Григорій, “Вир”

Частина мови: іменник (однина) |